хідних українців у визвольній боротьбі, «Із Запоріжжя лицарських діл гомін зашибався високими курганами по всій Русі, а з Бескидів і всяких сторон розбігалися мстиві молодці за печальную неволю мирян».
В другому розділі книги були вміщені оригінальні твори М. Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича. Тут так само, особливо в творах Шашкевича, звучали мотиви визвольної боротьби і єдності народів. Далі були вміщені переклади з сербських народних пісень та з «Краледвірського рукопису».
Четвертий розділ називався «Старина» і містив статтю М. Шашкевича та окремі зразки давніх рукописів і опис рукописів.
Для збірки «Русалка Дністровая» М. Шашкевич написав «Передслів'є», в якому говорив про суспільно-культурну відсталість Галичини. «Судилося нам ся посліднім бути. Бо коли другі слов'яни вершка ся дохоплюють, і єсли не вже, то небавком побратаються з повним, ясним сонцем, нам на долині в густій студеній мряці гибіти».
Він згадував про появу на Східній Україні нових збірок пісень та нових творів письменників — «Енеїди» І. Котляревського, повістей Г. Квітки-Основ'яненка, байок Є. Гребінки, збірок народної творчості М. Цертелева, М. Максимовича, «Запорожской старины» І. Срезнєвського.
«…Є то нам, як заранє по довгих тьмавих ночах, як радість на лиці нещасного, коли лучча надія перемчить крізь серце його; суть то здорові повносильні ростки, о котрих нам цілою душею дбати, огрівати, плекати і зрощати…»
Цю передмову можемо розглядати як своєрідний маніфест нової української літератури в Галичині —
