лишень часом з-під жалісного серця виривалася яка журна думка. Не упав він був на дусі… і горнулася до нього, як до старшого соколонька, молодшая братія».
На «Русалку» і її упорядників накинулися всі реакціонери. Найгірше лютували церковники на чолі з митрополитом Мих. Левицьким. Та, незважаючи на заборони і переслідування, «Русалка Дністровая» при всій скромності свого змісту відіграла значну роль. Вона дала перший поштовх для розвитку української культури на західноукраїнських землях, служила зміцненню зв'язків з Україною і з Росією, була зразком нової літератури народною мовою.
Високо оцінив значення «Русалки Дністрової» Іван Франко. «Русалка Дністровая», — писав він, — хоч і який невинний її зміст, які неясні думки в ній висловлені, — була свого часу явищем наскрізь революційним. Бо зважимо лишень, що становило головну суть тодішнього руху у нас! Передусім традиція церковна, котра визначувала предмети, якими можна було займатися, і згори назначувала спосіб та дух їх оброблення. Відтак традиція мовна, котра згори осуджувала все писане не по-церковному і не церковним правописом. Оперта на цих двох авторитетах, мусила література стати кастовою, зректися всякого поступу, всякої критики, всякої живішої мислі…
А «Русалка Дністровая» якраз ударила від одного маху на всі три точки. Вона поставила і обговорювала предмети зовсім світські, зовсім не обняті тісним церковним світоглядом, — обговорювала їх зовсім не так, як би сього жадали церковники, — ба навіть в письмі і правописі відбігла від старої традиції, — значить, рішуче стала проти літературно-
