Сторінка:Маркіян Шашкевич. Твори (Київ, 1960).djvu/38

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

 …Ум сильний, високий,
Ум, що го вічна доброта повила,
Ум, що го красна природа зростила…

Такий ум, за словами Шашкевича, здружує людину з світом. Для бога місця не лишається. Сонет «До ***», на нашу думку, — яскравий вияв просвітительських поглядів поета, свідчення його віри в силу діяльності людської думки, яка здружує людину з реальним світом.

Ряд творів М. Шашкевича — «Туга», «Вірна», «Туга за милою», «До милої», «Думка» — належить до інтимної лірики, поезії людських почуттів. Ліричні герої цих творів — люди з народу, хлопці й дівчата. Поет розкриває чисту, багату душу простої людини, її кращі якості — вірність коханню, глибоке відчуття природи, людяність.

Уся поезія Шашкевича органічно зв'язана з народною творчістю. Поет сприйняв її активне відношення до дійсності, її оптимізм, сердечність, простоту і непідробну щирість. Народна пісня стала художньою основою його поезії. Звідси йде її лексика, система образів, мелодії, ритміка. Окремі вірші Шашкевича настільки близькі до народної творчості, що сприймаються як її зразки. Все це стало однією з причин популярності творів поета.

В своїй творчості М. Шашкевич звертався й до жанру байки. Чимало коротких прозових байок він вмістив у «Читанці». Здебільшого це були твори на відомі байкові сюжети, взяті з літературних джерел. Але є в поета й оригінальна віршова байка «Опихане, пане?» Вона спрямована проти нероб. Сюжет дуже простий, але автор зумів змалювати цікаву життєву картину.