Цю сторінку схвалено
РОЗПУКА
Поза тихими водами
Сумно та й смерклося;
О, як голос меж горами,
Щастя розбилося!
Летить ворон чорнокрилий,
За ним загуділо,
Щастя моє, гаразд милий
Навіки зниділо.
Тяжко голубу малому
Гори перебити,
Ой, ще тяжче безрідному
На сім світі жити.
Ти, зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько:
Най розпука та й лютая
Вирве ми серденько.
