Цю сторінку схвалено
ДУМКА
— Ти, конику, воронику, що ти задумався,
Чи ти, коню, голодненький, чи ти утомився?
— Ні я, пане, голодненький, ні я утомився,
Лишень мене ти сумуєш, що ти зажурився.
І поводи-сь опустив, головоньку звісив,
Волоссячко в нелад пало і шапочку погубив.
— Не дивуйся, вороненький, мені молодому,
День біленький вже померк, темна нічка запала,
Через ліси дороженька до миленької хати,
Через ліси дороженька і то не одная,
Дороженька далекая, а ніч темненькая.
Не журися, молоденький ще я.
