разніше ставали перед ним усі подробиці великої пригоди і нарешті повірив, що то йому не приснилося. Треба тепер впевнитися, чи то правда. Скоренько одягнувся, проковтнув снідання і побіг шукати Гека. Він знайшов його при березі ріки в човні, як баламкав ногами, перевісивши їх через край човна, і сумно глядів перед себе. Він не хотів починати розмови. Нехай почне її Гек. Але Гек не починав, значить, Томові те все тільки приснилося.
— Добрийдень, Геку!
— Добрийдень, Томе!
Привиталися і замовкли.
— Ох, Томе, чому ми дурні не лишили тої проклятої лопати під спорохнявілим деревом? Певно гроші булиб тепер наші. Чи то не страшне?
— Так це не був сон? А я так хотів би, щоби то був тільки сон.
— Який сон?
— А та вся вчерашня пригода!
— Добрий мені сон! Ти побачив би, який то сон, якби сходи не були завалилися. Мені снився цілу ніч тільки той еспанський чорт із перевязаним оком, як за мною ходить. Бодай пропав!
— Не говори так, Геку! Хай не пропадає! Ми мусимо його вислідити і найти гроші.
— Даремне, Томе! Скарбу вже не знайдемо. Таке щастя тільки раз трапляється в життю, і ми його випустили з рук. Я вмер би, якби ще раз побачив індійця.
— І я також. Але всеж таки треба його бачити і довідатися, де те друге число.
— Так, так, друге число — і я вже про те думав, Та тільки не знаю, що це значить. Як ти думаєш?
— І я не знаю. Це якась загадка. Слухай, Геку, а може то число хати?
