— Я чув усе, що вони говорили, кинувся в воду і поплив би до берега, як би їм заманулося підпливти до плита, а тоді знову вернувся б. Добре ж ти їх одурив, Гекуі Чудово схитрував! Ну, дитинко, спасибі тобі, що обрятував старого Джіма. Джім тобі цього повік не забуде, голубчику!
Ми почали розмовляти про гроші. Не попоганий заробіток по двадцять долларів на братчика. Джім сказав, що тепер він візьме на пароході місце на чардаку і цих грошей нам надовго стане в вільних штатах. Пропливти ще двадцять миль плитом — це не так страшно, цілком дурниця.
Удосвіта ми пристали до берега. Джім особливо турбувався про те, щоб добре сховати плит. Потім цілий день він товкся, ув'язуючи речі в вузли, і готував усе до того, щоб можно було покинути плит. Ції ночі годин у десять ми побачили вогні в городі, що був на лівому березі, саме там, де повертала річка.
Я поплив човном довідатися, що це. Скоро я побачив чоловіка, що закидав з човна сіть. Я підплив до його і спитав:
— Добродію, дозвольте вас спитатися, чи се Каїр?
— Каїр? Зовсім ні. Який же ти дурень!
— Яке ж це місто, добродію?
— Як що тобі треба знати, то йди та сам і питайся. А як що стирчатимеш тут іще хоч
