моє пояснення було дуже недоладне, бо дівчинка була незадоволена.
— Дай мені слово чесної людини, що ти не брешеш!..
— Слово чести, — промимрив я.
— Так нічого не збрехав?
— Нічого, ні одного слова.
— Положи руку на цю книжку і скажи ще раз, що ти не брехав.
Я помітив, що це тільки словарь, і сміло положив на його руку. Вона трохи заспокоїлась.
— Добре, дечому я повірю, але останнім твоїм вигадкам — Боже борони!
— Чому це ти не повіриш, Джо? — спитаталася Мері-Джен, увіходячи у кухню вкупі з Сусанною. — Не гарно та не по правді кривдити так хлопчика, — він у чужому краї, серед чужих людей… Як би тобі так було, як би з тобою так поводилися?
— У тебе завсігди така завичка, кидатися обороняти кожного, перше навіть, ніж його скривджено. Я нічого йому не зробила поганого. Він наказав мені дурниці, а я тільки сказала, що не повірю всьому, — та й уже. Думаю, що він може стерпіти таку дурничку, адже так?
— Мені однаково, дурничка це, чи що важливе, але він тут у нас у хаті, він гість, і це ти не добре робиш, що так кажеш. Адже ти образилась би, як би тобі так, як йому.
