ло бути зовсім вільним, щоб почати виконувати свій план.
— Ну, йди, — сказав герцог, — можеш росказати добродієві Фостерові, чого тобі треба. Може тобі й пощастить упевнити, що Джім твій власний негр, — адже єсть такі дурні, що не вимагають ніяких документів, принаймні я чув, що єсть тут такі на півдні. Покажеш йому оповістку й може він повірить, як що ти виясниш йому за-для якої мети це все було зроблено. Тепер іди й кажи йому все, що забажаєш, тільки гляди, не ляпай, язиком поки дійдеш.
Я попрощався з ним і пішов дорогою. Я не озирався, але почував, що він мене пильнував. З обережности я пройшов просто цілу милю, не звертаючи, а потім, кинувся назад лісом до Фельпсової ферми. Я надумався, що найкраще зараз же почати свою справу, не гаючись: адже треба було перестерегти Джіма, щоб і він мовчав, аж поки зникнуть звідси ці поганці. Не хотілося мені мати з ними діла. Я довідався від їх про все, що мені треба було, і тепер бажав зовсім одрізнитися від цього товариства.
Як я прийшов на ферму, там було тихо та любо, немов у неділю; сонце пекло немилосердно, всі пішли на поле на роботу. В повіт-
