— Нікого я не буду зраджувати: тепер мені не до того, я повинен іти шукати свого негра…
Герцог, здавалося, був дуже роздратований, стояв, насупивши лоба із своїми афішами на руці.
— Стривай, я щось скажу тобі, — промовив він нарешті. — Ми будемо тут три дні. Як що ти обіцяєш не шкодити нам і негрові цього не дозволиш, то я вже скажу тобі, де ти можеш його знайти.
Я звісно обіцявся.
— Один фермер, звуть його Сайлас Ф…, тут герцог відразу спіткнувся на половині слова. Як бачите, він хотів мені сказати всю правду, та одмінив свій замір. Звірятися мені він не хотів, йому треба було тільки збутися мене, щоб я не перешкожав йому аж три дні. — Так от, — казав він далі, — негра купив один чоловік, на ймення Абрам Фостер, — добре пам'ятай: Абрам Фостер, живе він за сорок миль звідси по дорозі до Лафаєту…
— Добре, — сказав я, — туди можна дійти за три дні, я піду сьогодні ж по обіді.
— Ні, ти підеш зараз же; тільки гляди, не гай часу та дорогою не лови ґав. Держи язик за зубами та йди собі наперед і тоді ми тебе не займемо, чуєш?
Я тільки й ждав цього наказу, цього я й силкувався досягти. Мені неодмінно треба бу-
