бути йому справжнім другом, заставити його облишити таку справу, — одно слово, обрятувати його. Я почав був умовляти його, але він не дав мені скінчити.
— Здається, я знаю, що̀ роблю, — відповів він, — я завсігди знаю, що роблю.
— Це правда.
— Хиба я не сказав тобі, що поможу викрасти негра?
— Еге!
— Ну, так що ж тут говорити?
На цьому справа скінчилася і я вже не відповідав. Яка ж користь була сперечатися? Раз він що скаже, то вже неминуче своє зробить. Але я все ж не міг зрозуміти, як він згожується на такий учинок.
Як ми прийшли додому, на фермі було тихо та темно всюди. Ми пішли до хлівчика, де стояв ящик з попілом та й почали на його роздивлятися. Пройшли ми двором навмисне, щоб спробувати, як нас зустрінуть собаки. Але вони нас знали й не загавкали. Дійшовши до хижки, ми оглянули її спереду та з боків. З того боку, якого я не бачив попереду (з північного), ми знайшли квадратове віконце, що було досить високо, забите впоперек тільки однію дощечкою.
— Ось пролаз! — сказав я. — Дірка досить велика за-для того, щоб Джім міг пролізти, як що ми зірвемо цю дошку.
