Господи, та це ж сама тьотя Поллі, власною особою, стоїть на порозі, добра, ласкава, як янгол!.. Тьотя Саллі як кинеться до неї, як почне її обнімати, цілувати, плакати з радощів — мало не задавила її в обіймах. Я знайшов собі досить зручну місцину — під ліжком, зрозумівши, що становище моє погане. Иноді я визирав звідти нишком. Тьотя Поллі визволилася з обіймів і стояла, дивлячися пильно на Тома поверх окулярів — так дивилася, що він, здається, з радістю провалився б крізь землю.
— Еге, — промовила вона, — ти добре робиш, що одвертаєшся. На твоєму місці мені сором було б дивитися людям у вічі, Томе!
— Боже мій! — промовила тьотя Саллі. — Хиба він так одмінився? Це ж не Том, а Сід!.. Том… Том був тут тільки що… Де це він дівся?
— Ти хочеш сказати мабуть, куди дівся Гек Фінн? Адже я сама зростила цього пустуна Тома, то чи мені ж його не пізнати!.. От тобі! здоровенькі були! Вилазь з-під ліжка, Геку Фінне!
Я виліз, але почував себе не дуже бадьоро.
Тьотя Саллі була страшенно здивована, але дядько Сайлас, так той ще більше збентежився, як він прийшов і йому все росказано. Він мов п'яний ходив і увесь день не міг
