тисячу миль! А надто, що ніхто не відписував їй на листи.
— Але ми од тебе не одержували ні слова, — відповіла тьотя Саллі.
— Дивуюся! Адже я писала вам двічи, просячи, щоб ви мені вияснили.
— Ми нічого не одержували, сестро!
Тьотя Поллі повернулася до Тома і промовила грізно:
— Томе!
— Ну, чого там? — обізвався Том роздратовано.
— Не смій так говорити зо мною, безсоромний! Давай сюди листи!
— Які там листи?
— Давай листи! Стривай, я вже візьмусь до тебе!
— Вони там у скринці. Ну, задоволені тепер? Будьте спокійні — вони цілі, я з ними нічого не зробив, навіть не зазирав у їх. Але я знав, що вони нароблять нам клопоту, і подумав, що коли вам нема чого поспішатися, то…
— Ну, гарний! Я бачу, що тобі треба скуштувати різки, це відразу видко… А ще одного листа я написала вам, щоб перестерегти, що приїздю. Думаю, що й цей…
— Ні, той лист прийшов учора; правда, я ще й не читала його, але він у мене цілий…
Я хотів запропонувати їй побитись об за-
