клад, що й цього листа в неї немає, та побоявся й змовчав.
Вперше, як мені пощастило зостатися з Томом на самоті, я спитався, які в його були заміри, як він улаштовував утечу? Що думав він зробити, як би Джім утік щасливо і йому б пощастило визволити негра, який і без того був уже вільний? Він одповів, що з самого початку він мав на увазі, якщо пощастить викрасти Джіма, попливти з ним плитом шукати пригод аж до моря, а там сказати йому, що він вільний і везти його назад додому вже пароходом, як треба, пишно, заплативши йому за згаяний час. Опріче того, він хотів перше написати додому, щоб зібралися всі негри й зустріли його в городі зо смоляниками та з музикою, — тоді він був би справжнім героєм, та й ми. Але я подумав, що й без цієї паради все обійшлося б дуже гарно.
З Джіма звелено зараз же зняти кайдани, а як тьоті Поллі, дядькові Сайласові та тьоті Саллі росказано, як щиро та сумлінно він допомагав лікареві доглядати хворого Тома, вони не знали, як йому й віддячити: одягли його, годували, немов на заріз, і не заставляли працювати. Ми повели його в світлицю до хворого і почалися в нас веселі розмови! Том
