попливу до берегу Іллінойсу та й утечу в ліс.
— Але мені не пощастило. Ледві встигли ми доїхати до того рогу, що на острові, аж чоловік вийшов з лихтарем. Я побачив, що нема чого баритися, зсунувся у воду й поплив до острова. Спершу я мав надію, що зможу вийти на берег там, де мені заманеться, одначе помилився — берег був дуже кручуватий. Я доплив мало не до другого краю острову і вже там знайшов зручну місцину, щоб пристати. Я пішов у ліс, думаючи, що вже більше не буду мати діла з такими плитами, де є лихтарі. В мене була люлька та кілька сірників у шапці, — вони не помокли і я був задоволений.
— Значить, у тебе все-таки не було ні хліба, ні м'яса? Бідаха! А ти чув, як стріляно з гармати?
— Авжеж, я зараз же догадався, що це тебе шукають, — і все виглядав із-за кущів.
Кілька пташенят пролетіло близенько проз нас і спустились на землю. Джім сказав, що це певна ознака, що буде дощ. Я хотів був піймати кілька пташок, але Джім не дозволив, — це, каже, погана прикмета. Одного разу його батько був дуже хворий, а хтось із їх піймав пташку, тоді стара бабуся зараз же напророкувала, що батько вмре, — і він умер. Взагалі у Джіма було багато таких прикмет. Наприклад, він запевняв, що не тре-
