Цю сторінку схвалено
— 69 —
Ян низенько вклонив ся:
“Дякую, ласкавий пане, за пораду, цїлую руцї”.
Замок браму тай подріботав третуаром, борзенько-борзенько, нїби там десь люде розхапують золото, а він як не добіжить, то втратить.
“Як сего пана рано не застану” — гадкував собі Ян — “то очивидячки, Бог вислухав мої молитви тай зіслав менї ангела, аби мене розрадив, а як єго рано застану, то — він дуже розумний і вчений пан”.
