Цю сторінку схвалено
землі коц. Михайлик знов оглядається і бачить, що командир повзе, залишаючи за собою вузький кривавий слід. Михайликове серце наче схопив хтось у долоні: він не дасть, не дасть командирові загинути! Повстанці, Україна ждуть його. Його потребують тисячі і мільйони. Ні, він не дасть загинути командирові! Підбігає до нього і тягне за руку:
— Друже командире! Під ялицю, там добре, там спочинемо! Я розпалю огонь. Я перев'язку вам зроблю, друже командире!
Командир дивився на Михайлика зворушеними, вогкими очима:
