Сторінка:Марія Дмитренко. Михайлик. (1949).djvu/42

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
XIV.

У тітки Доці щось злегка шкрябнуло в вікно. Світало, і тітка вже не спала, вона стояла посеред хати і півголосом молилась, часто хрестячись і злегка вклоняючись.

“Може москалі йдуть із засідки?” — мигнуло їй у голові.

— Хто там? — запитала, не підходячи до вікна.

— Свої… Пустіть, пустіть, дядино…