І так лїта за лїтами
Скоренько минають.
І мов за зьвіздами
Чудним блеском сяють!
ТИМКО. Та Оля гарна дївчина. Вже то і менї вона подобала ся. Але щож, коли Василь влїз її в голову, гей файнд до лянду — і тяжко його буде вибатайлювати. Гм, той Василь все ми влазить в дорогу!… (по хвилн) Коби-ж то вона мене полюбила. Ей, то-ж то би був фрайдунок для мене. Га, га, га — а Василь би пукав зі злости!… Е вас! мус моєю бути! — Чи-ж то я вже одну дївчину камратам відобрав, хоч були більші штудери як Василь. Гей Гершку, ґіб шнапс!
ГЕРШКО. Я дістав тепер фейн горівку: правдива капральська! (наливає).
ТИМКО. (пє) Брр! Іст ґут! (наставляє — Гершко наливає другу).
ГЕРШКО. Ге, ге, правда, що навіть у Відни такої не дістанете!…
ТИМКО. (до себе) От може Гершко подасть яку раду… (голосно). Слухай Гершку, порадь менї…
ГЕРШКО. Ну що я маю радити?
ТИМКО. Бачиш, я ся люблю…
ГЕРШКО. Ну, яка ту рада? Най бог помагає.
ТИМКО. Шпасируй здоров! Я люблю Олю Нагірнячку — та хотївбим з нею женити ся…
