Перейти до вмісту

Сторінка:Мидловський І. Капраль Тимко (1918).djvu/24

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ГАФІЯ. Не правда нехристе! Василь шлюбував, Василь не пє твоєї парухи!

ГЕРШКО. Ой, ой чому не пє, щоби так всї пили…

ГАФІЯ. (в сторону). Га, Боже, воля твоя сьвята.

ГЕРШКО. Ай вай, а хто то вікна так повиштуркував?…

ГАФІЯ. (змішана). То… то… скотина — наша корова…

ГЕРШКО. А то мале бик — від тої сивої корови — чи вже велике — нївроку — виросло?…

ГАФІЯ. Я його вчера продала.

ГЕРШКО. Що?! як то продала — як ти сьміла продати, коли то моє бик. Я маю від Танас документ, що то моє бик, моє хата, моє корова, моє гуски, моє курки… Я вам позволив в мою хату мешкати — а ви менї мій товар будете продати. — То рабунок, то ґвалт!… Де Танас! Я вам буду зараз відси викинути. (Зі злостию вибігає).

ГАФІЯ. (сама). Га, тепер розумію — для чого Танас був такий мовчаливий… Господи, до того вже прийшло, що ми вже не в власній хатї, а працюєм для нехриста-жида? О Боже, за що нас так тяжко караєш?…

 
ЯВА 3.
Гафія і Тимко.

ТИМКО. Сервус стара! Маю до вас дїло: Чи Олї нема?

ГАФІЯ. Нї на городї. (до себе) Чого би він хотїв?!

ТИМКО. Но то ґанц ріхтіґ, що її не застав-єм, бо перше мушу від вас ерлябунок мати!

ГАФІЯ. Яке-ж в тебе дїло до мене?

ТИМКО. От, по що тут довго блукати манївцями? Скажу від разу — що мене тут гальт привело! Послухайте: