ТИМКО. Ну вірте — або і нї — то ми гальт алєс айнс! Але чую, що з вами не дуже фест стоїть!… Старий пє — а не платить! Небавком прийдесь і вам пустити тут жида — щоби в ґаздівстві вас злюзував…
ГАФІЯ. Так що-ж? На жебри не пійдем! Будем працювати, тай не загинем…
ТИМКО. Я того не кажу, але коли любите свою Олю — то не схочете, щоби вона в комірнім поневіряла ся… Я досить богатий, ґаздівство є як ся патрить, то і для вас знайшлаби ся там кватира — щобисьте супокійно та без фрасунку жили!…
ОЛЯ. Мамко люба! Війта обікрали — всьо йому забрали злі люди… Тепер перетрясає він з десятниками хати — чи якого слїду не найде…
ТИМКО. (в сторону). Ага, зачинає ся вже баталїя!
ОЛЯ. (спостерігає Тимка). А, Тимко ту?…
ТИМКО. У вас в селї від якогось часу, щось дуже гальт взяли ся до того заробкованя!…
ОЛЯ. (оглядає ся боязливо). Тата нема?…
ТИМКО. Що-ж ти Олю так штивно мене пантруєш? Чи боїш ся мене?
ОЛЯ. Нї, але ти мене вчера так налякав, що чогось менї страшно, як тебе побачу…
ТИМКО. Не бій ся душко — нїчо тобі не стане ся, — ох, щоби я дав гальт за те — щоби ти мене не лякала ся…
ОЛЯ. Я тебе і не лякаю ся — як ти так, як тепер говориш. Тільки бою ся — коли ти з Василем так як вчера свариш ся, бою ся, щоби коли собі ще що злого не зробили…
ТИМКО. (в сторону). Доннер веттер!… Тілько Василь її все на гадцї! (голосно). Видиш люба Олю — я бим йому нїчого не казав. Але по щож він так все хвалить ся — будьто би був прав, коли я добре знаю, що він нас всїх тілько обманює… От і тепер,
