Сторінка:Микита Шаповал. Суспільна будова (1936).djvu/10

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Тому що наші книжечки про суспільство в українській мові майже перші, то не так воно легко пробивати шлях, а тому можуть трапитись недогляди і помилки, Щож: краще хоч з помилками, але таки почати вчитись, ніж сидіти без помилок і без науки в темноті.

II. Суспільна людина (осібняк).

Людини по-за суспільством не може бути вже тому, що вона зявляється на світ в маленькому суспільстві, що зветься родина. Родина її вигодує, навчить мови, з мовою дасть певне пізнання світу, навчить працювати, здобувати собі хліб насущний та обертатися між людьми.

Людина є істота суспільна споконвіку.

З природи людина виходить наділена здібностею жити суспільно: хоч мови вивчається згодом, але вже родиться з таким горлом, в якому виробиться згодом здібність говорити. Мова є найважніше знаряддя звязку людини з людиною, але є ще й инші способи для виразу людського стану — миґи, рухи, жести, які мають кожне своє значіння в свідомости, а тому людина людину може розуміти.

Розуміння — то вже виробляється в суспільстві, бо без суспільства не можна пізнати значіння слів, зформувати думок. Коли людина обертається десь далеко від нас, в иншому суспільстві, то у неї буде инша мова, цеб-то инші значіння звуків. Отож мова е показником, до якого суспільства належить людина.

Так само з природи людина одержує способи, як вражати иншу людину, як робити на неї вплив, Осібняк має прилади, щоб одержувати вражіння зовні:

має очі, якими бачить простір, форму предметів і може розділити світ на частини, себ-то пізнати; ситківка ока може приймати до 3% міліонів ріжних подразнень від світла;

має вуха, якими чує звуки і одріжняє їх висоту — чи »тонкі« вони чи »товсті«, а загалом одріжняє повні тони і пів-тони (собака одріжняє і чверть-тони!); основних тонів людський голос має 5 та ще 2 пів-тони, отже ніби 7 ступнів звуку, але людина може піднімать голос від баса вгору аж майже на три октави. І з цієї здібности виходить вся краса виразистої мови і спів, багаитва якого не вичерпаєш. Ухо людське має в собі та-