Тому що наші книжечки про суспільство в українській мові майже перші, то не так воно легко пробивати шлях, а тому можуть трапитись недогляди і помилки. Щож: краще хоч з помилками, але таки почати вчитись, ніж сидіти без помилок і без науки в темноті.
Людини по-за суспільством не може бути вже тому, що вона зявляється на світ в маленькому суспільстві, що зветься родина. Родина її вигодує, навчить мови, з мовою дасть певне пізнання світу, навчить працювати, здобувати собі хліб насущний та обертатися між людьми.
Людина є істота суспільна споконвіку.
З природи людина виходить наділена здібностею жити суспільно: хоч мови вивчається згодом, але вже родиться з таким горлом, в якому виробиться згодом здібність говорити. Мова є найважніше знаряддя звязку людини з людиною, але є ще й инші способи для виразу людського стану — миґи, рухи, жести, які мають кожне своє значіння в свідомости, а тому людина людину може розуміти.
Розуміння — то вже виробляється в суспільстві, бо без суспільства не можна пізнати значіння слів, зформувати думок. Коли людина обертається десь далеко від нас, в иншому суспільстві, то у неї буде инша мова, цеб-то инші значіння звуків. Отож мова є показником, до якого суспільства належить людина.
Так само з природи людина одержує способи, як вражати иншу людину, як робити на неї вплив. Осібняк має прилади, щоб одержувати вражіння зовні:
має очі, якими бачить простір, форму предметів і може розділити світ на частини, себ-то пізнати; ситківка ока може приймати до 3½ міліонів ріжних подразнень від світла;
має вуха, якими чує звуки і одріжняє їх висоту — чи »тонкі« вони чи »товсті«, а загалом одріжняє повні тони і пів-тони (собака одріжняє і чверть-тони!); основних тонів людський голос має 5 та ще 2 пів-тони, отже ніби 7 ступнів звуку, але людина може піднімать голос від баса вгору аж майже на три октави. І з цієї здібности виходить вся краса виразистої мови і спів, багацтва якого не вичерпаєш. Ухо людське має в собі та-
