Погляньмо на сотню жовнірів, що муштруються на пляцу. Кожній осібняк рухається, як инші, в »порядку«. Ця людська скупина є орґанізована тому, що поведінка кожного осібняка припасована до поведінки всіх. Щоб таке припасування було в скупині можливе, то треба двох річей: а) щоб скупина була поділена на дві частини — керуючу і підлеглу і б) щоб обов'язки були розділені відповідно інтересам скупини.
Кажучи инакше: орґанізована скупина має керуючий осередок і розподіл обов'язків (функцій).
Коли жовніри підуть всі купатись в річку: купаються разом, кричать, бігають, словом — взаїмодіють, але нема жадного керуючого осередку, не розділені обов'язки, кожний робить, що хоче. Це вже буде маса, гурт (неорґанізована скупина). Отже одріжняємо гурти (неорґанізовані) і скупини (орґанізовані), а тому й єднання між людьми буде або просте, стихійне гуртування або орґанізоване скупчування.
Для неорґанізованих мас маємо ріжні назви: гурт, юрба, стовпище або просто маса. Для орґанізованих скупин є також чимало назв, які пізнаємо згодом.
Коли говоримо про скупини, то мусимо одріжняти ще певний характер їх орґанізації: коли людина може легко, на своє бажання входити в склад скупини і по своїй волі з неї виходити, то ця скупина називається одкритою (напр. партія) і навпаки: всі скупини, в якій людина опиняється не по своїй волі і не може ніколи з неї вийти, називаються закритими (напр. раса, поголів'я, вік, каста), всі инші скупини є проміжні, напр. людина родиться мимо своєї волі в родині, мимо своєї волі стає членом держави, иноді й церкви, але може вийти з родини, з держави, з членів церкви і перейти в инші подібні скупини або й залишитися по-за родиною (самотником), по-за державою (еміґрантом), по-за церквою (безвірником). Проміжні скупини близче або до закритих, або до відкритих.
Ще треба одріжняти скупини і гурти прості й складні. Тут грає ролю кількість (число) прикмет (цілей, інтересів, властивостей, ознак), якими означається
