між людьми. Коли люди нічим не звязані між собою, не виявляють акцій та впливів і не відповідають реакціями, то вони тоді не творять жадної скупини, а лише просте число одиниць. Щоб зрозуміти суспільне життя, нам треба навчитись одріжняти скупини дійсні (реальні) від не дійсних. Дійсна або реальна скупина — це сполучення людських одиниць, звязаних взаїмочинністю. Напр., партія, кооператив, просвітне чи спортове товариство, професійна спілка і т. д. Але коли ми читаємо в статистичних книжках про »групу« дітей не старших 1 року, то це лише просте число одиниць людей, які нічим між собою не звязані. Так само є, коли нам кажуть, що в Полтавщині є стільки-то калік, інвалідів, або блондинів чи чорних, або коли обраховують »групи« самогубців, хворих і тп. У нас не одріжняють чомусь поняття »групи« від »скупини« і кажуть, напр., »партійна група«, »політична група« замість скупина.
Буває ще й таке в розмовах, що люде говорять про такі ніби то скупини, як рай, анголи, арханголи, святі, чорти, мавки, русалки, домові, водяні, потерчата і тп., начеб то це гурти якихось істот, що разом живуть, щось разом роблять і тп. Ніхто їх не бачив ніколи і ніде, то розмови про їх є вигадки або фікції. Такі «скупини« є фіктивні.
Отже треба нам одріжняти:
а. скупини дійсні (або реальні), в яких є люде, що взаїмодіють;
б. групи числові, в яких є живі люде, але вони не взаїмодіють;
в. групи фіктивні, в яких нема ані дійсних істот, ані їх дій.
Науково мислити про суспільне життя можна лише при умові, коли ми мислимо про дійсні скупини людей, звязаних взаїмочинністю.
Коли, напр., соціялісти чи комуністи малюють перед нами будуче суспільство, якого ще не було і нема, то вони думають не завжде науково: чи вони бачили таке суспільство, якого ще нема? Не бачили. Отже, коли вони нам не доведуть науковими доказами свого твердження, то їх думання є наповнене фіктивними групами. Як і думання якогось проповідника, попа чи поета, що орудують фікціями.
