Перейти до вмісту

Сторінка:Микита Шаповал. Суспільна будова (1936).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

1. мутуалізм — взаїмно корисні відносини, напр. між тваринами і рослинами (напр. між бджолами і квітками: квіти дають мед, а бджоли їх обсипають цвіточним пилом і через те запліднюють) або між тваринами і тваринами (напр. відносини між актинією і раком-самотником, між мурашкою і тлями, між людьми і присвоєними тваринами);

2. коменсалізм — це тоді, коли одна сторона дає другій помешкання і страву, а друга не дає натомість нічого, але й не шкодить;

3. паразитизм — це живлення одних істот коштом тіла других — отже шкідливе співжиття. Паразити є зовнішні і внутрішні, а також постійні і тимчасові.

Ми не будемо докладно розповідати про тваринні суспільства, бо наша увага скупчена біля людського суспільства, але ми мусіли кинути погляд в царство тварин, між якими людина є тільки найвищою породою через свої здібности, надані природою. Свідома орґанізація свого життя — ось що одріжняє людину від инших тварин, що живуть лише інстинктами (несвідомими, вродженими стремліннями). Але ж не все робить людина свідомо!

Коли ми бачимо, як журавлі летять ключами під проводом найдосвідніщого або коли спочивають десь і ставлять вартових, і коли вся подібна діяльність у тварин є несвідома (напр. будівельні праці бобрів робляться несвідомо), то чи нема і в людини таких несвідомих, вроджених доцільних вчинків? Є і чимало. Як побачимо пізніше, певна частина гуртування і в людей відбувається несвідомо. Людина обдарована соціяльним інстинктом, який виявляється в незвичайно складних формах відносин.

Розвинена нервова система і великий мозок, як складний механізм, що реґулює поведінку людей в світі — це стало основою ріжноманітної діяльности людини і її суспільної орґанізації.


IV. Засадничі форми людського гуртування.
 
1. Дійсні скупини та числові і фіктивні групи.

Людські осібняки, що мають однакову спільну поведінку, творять гурт або скупину. Найменший гурт людський — двоє людей або пара. Скупина є звязок