У нас є ще слово »громадянство«, яким означується та сама думка, що й »суспільство«. Але це помилка. Громадянином ми мусимо називати лише члена громади — чи сєльської, чи мійської, чи державної, де вони записані, де виконують свої права і обовязки. Ось, напр. еміґрант живе в Чехословаччині, але він не є громадянином ані в селі, ані в місті, ані в цій державі, одначе він є членом тутешнього суспільства, бо живе в нім, діє, входить у відносини і тд.
Суспільство — це є найвище поняття про взаїмочинність між людьми. Кожна людина є членом суспільства (спільником, соціусом), входячи тимчасом у инші гурти, скупини, верстви, аґреґати (і громади), які тій людині потрібні. В одні входить, а в другі не входить, або переходить з одних в другі. Може переходити з громади в громаду, з держави в державу, з партії в партію і тд., але завжде перебуває в суспільстві, цеб-то у звязку взаїмочинности між людьми.
Неправильно у нас називають студентську спілку »громадою«, або український мовний гурт десь в чужих селищах (містах і ин.) »громадою«. Яка це громада? Хіба вона орґанізована на зразок громади, хіба вона виконує такі функції, як громада, хіба українці входять в неї лише народившись? Ні, цього нема. Отож, через повну несвідомість люде називають одними словами те, що має свою окрему назву.
Все, що ми вище сказали, зберім до купи і добре затямимо засадничі думки про суспільство:
1. Суспільством називаємо в звичайній мові все населення якоїсь країни, чи міста, чи села, чи держави, але науково суспільством є сполучення людей, звязаних взаїмочинністю.
2. Найменше суспільство — це двоє взаїмочинних людей, а найбільше суспільство — це людськість всієї землі.
3. Суспільство поділяється на: породи, гурти і спілки. Породи витворюються природою (помимо волі людей), гурти витворюються — напівсвідомо людьми, але гурти є неорґанізовані скупини, нарешті — спілки витворюються свідомо людьми, спілки є орґанізовані і поділяються на демократичні скупини і примусові колективи. Ці скупини мають ріжні назви — просто спілки, товариства, брацтва і тд.
