Дня 27 червня 1657 року помер Богдан Хмельницький.
Велика туга огорнула усю Україну; уся старшина і козаки плакали, як малі діти, за своїм любим Гетьманом. 23-го серпня з великою шаною, з супроводом війська і несчисленного натовпу народу, перенесли тіло його у Суботів, і там поховали його в церкві св. Ілії по козацькому звичаю, палячи з гармат і рушниць. Сумно гули дзвони по душі Гетьмана, а ще сумніще розлягався у повітрі плач народу; за плачем тим, як каже літописець, не чути було церковної одправи. Тіло поховали у церкві, що він сам будував; коло домовини постановлено його портрет з надписами на надгробку.
То не чорні хмари ясне сонце заступили,
Не буйні вітри в темнім лузі бушували
Козаки Хмельницького ховали,
Батька свого оплакали.
Після Хмельницького, зосталася його удова Ганна, рожденна Золотаренківна, син Юрій та дві доньки: Степанида, що була за Данилом Виговським, братом військового писаря Івана Виговського, і Олена, жінка Івана Нечая.
Даремне було б тепер шукати у Суботові останків великого Гетьмана! Хоч церква стоїть і досі, та у 1664 році Поляки, під проводом Чарнецького, захопили на якийсь час Суботів, і Чарнецький той
