ровинного історичного переказу про Михайлика і Золоті Ворота в Києві.
Билини.
48. В цих поетичних фраґментах бачать українські вчені один із доказів безсумнівної українськости пребагатого скарбу усних княжо-дружинних поем, званих билинами, а дохованих до наших часів лише в московській мовній формі. Є це чудові, широко-епічні думи про подвиги українських леґендарних героїв та історичних князів. Оспівують і прославляють діла прадавніх українських «богатирів» Ольги, Микули, Святогора, Самсона, Сухана, а головно пізніших героїв «Київського кругу» Іллі Муромця, Олексія Поповича, Добрині, Дуная, Чурила, Дюка, Соловея і ін.; особливо ж славлять улюбленого українського князя «ясне сонечко» — Володимира Великого. Билини витворилися в Княжій добі на українському ґрунті, підчас татарського і московського лихоліття у нас забулися, але збереглися на півночі у москалів.
Боян, Митуса.
49. Від билин, творених професійними двірськими поетами-співцями та ширених усною традицією, але своїм змістом, стилем і формою приналежних без сумніву до штучної двірської лицарської епіки, — вже лише крок до писаної двірської і дружинної поезії. Маємо старі згадки про українських двірських співців, серед яких
