Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/104

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

лися були в чужинній науці сумніви щодо автентичности і старовинности «Слова». Ті сумніви, головно московського вченого Каченовського і його «школи», розвіяла без решти дбайлива наукова аналіза памятника, а головно факт, що «Слово» було популярне на Україні вже в Княжій добі та викликало виразні літературні наслідування в XIV. — XV. вв. («Слово про Мамаєве боєвище», «Задонщина», «Слово о погибелі руської землі», апокрифічне «Слово про Лазареве воскресення» і ін.). Тому й найновіша спроба оживити дискусію про «автентичність» нашого найціннішого літературного памятника, видвигнена кілька років тому в славістичних колах Франції, не знайшла ані в українському, ані в міжнародньому науковому світі ніякого поважного відгомону.


Загальний погляд.

51. У час розцвіту українського великодержавного життя та високовартісної візантійської культури на наших землях у XI. — XIII. вв. процвітала в нас теж дуже високо розвинена література, що була на свій час одним з найвизначніших проявів поетичного хисту й умової дозрілости серед тодішніх європейських народів.


Ідейні вартості.

52. Головні ідейні вартості цього найстаршого, а заразом і найціннішого українського письменства — Це в першу чергу ширення Христової науки й моралі серед українського народу, але не