Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

вісної людини, діяльність и розуму, почувань і фантазії, — словом, мова стала першим фактом поетичної творчости, першою памяткою народньої літератури, поезії».


Слово і поетичний твір.

10. Оця в основі потебніянська думка, незручним стилем і без повного зрозуміння передана М. Возняком у вступі до його «Історії української літератури», справді схоплює тісний звязок слова й мови з ґенезою й процесом літературної творчости, — але потребує деякого пояснення й доповнення. О. Потебня строго науковою психолоґічною методою встановив тісний звязок не лише між процесом мови й процесом літературної творчости, але й між внутрішньою структурою поетичного твору і внутрішньою структурою кожного слова зокрема. В освітленні самого Потебні звязок між мовою й літературою стає ще суттєвіший та ще інтимніший.

На думку Потебні, повстання й характер літературного твору тісно звязані з повстанням і характером кожного слова, що первісно було свого рода словесно-мистецьким мікрокосмом. В слові знаходимо в мініятурі всі складові частини аналогічної вищої цілости — твору словесного мистецтва. «Кожне слово — каже О. Потебня, — як далеко сягає наш досвід, необхідно переходить через фразу, в якій це слово є поетичним твором»; «величезна маса слів, що ми їх несвідомо