йно в рямках тої мистецько-історичної схеми видатно узгляднювати й культурно-історичний, а передовсім ідейно-етично-естетичний момент.
Таким чином оця перша й недосконала спроба нової періодизації історії української літератури виглядатиме ось як:
- Староукраїнський стиль.
- Візантійський стиль.
- Пізньовізантійський переходовий стиль.
- Український ренесанс.
- Козацький барок.
- Псевдоклясика.
- Бідермаєр.
- Романтика.
- Реалізм.
- Модерна.
Прикмети й недостачі нової схеми.
VI. Як бачимо, ця схема періодизації, чи краще клясифікації матеріялу побудована не на штучному краянні живого літературного тіла «від року до року», чи навіть від століття до століття; за основний принціп поділу тут взято далеко природніший, ненасильний, мистецько-стилевий і нерозривно з ним звязаний стилево-світоглядовий принціп. Поодинокі мистецькі стилі це огнища, що зосереджують біля себе нераз часово доволі віддалені від ядра літературні факти, орґанічно сполучені в одну цілість своєю стилевою й світоглядовою одністю.
