Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/56

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

 — і тому про нього згадаю докладно щойно пізніше.


Похоронні голосіння.

25. Зі смертю та її значінням для родини звязані дуже старинні своєю поетичною формою похоронні голосіння. Вони «складаються — як каже В. Гнатюк — з імпровізацій, що можуть змінятися у кожної особи. Головна думка в них, одначе, все одна та й розмір однаковий».

Саме цей вільний, імпровізаційний характер голосінь вказує на справжні праформи поезії.


Досліди про родинно-обрядові пісні.

26. Багато матеріялу про всі три згадані родинні обряди знайдемо у П. Чубинського «Трудах» т. IV. — Українське весілля звернуло на себе найбільше уваги, перший опис Г. Калиновського вийшов друком ще в 1777. р., далі Й. Лозинського «Рускоє весілє» 1835. р. і т. д. Багато наукових описів весілля з ріжних околиць є у поодиноких томах львівських «матеріялів до української етнолоґії.» — З наукової літератури про весілля згадаймо праці М. Сумцова про весільні обряди та про реліґійно-мітичне значіння цих обрядів, X. Ящуржинського про українське весілля як реліґійно-побутову драму і ін. — Про похоронні обряди й голосіння говорять головно праці І. Свєнціцького і В. Гнатюка, а крім того напр. X. Ящуржинський про останки поганських обрядів в українському похороні, В. Данилів про