й стилем на перший погляд «чужа» народові, — то, з другого боку, не слід забувати, що саме наша словесна творчість найстаршого періоду як своїм вповні самобутнім староукраїнським стилем так і народньою мовою творить великанський міст до XIX. століття, що зєдинює всі перервані літературні традиції, а своїми усно-словесними відногами до віків X. — XVIII. ще більше усуцільнює процес української народньої словесної творчости як незмінний, хоч не все замітний, підклад письменського процесу.
Ю. Липа: Призначення України. Львів.
В. Щербаківський: Формація українського народу. Подебради 1937.
М. Возняк: Історія української літератури I. Львів 1920.
М. Грушевський: Ілюстрована історія України. Київ 1918.
М. Грушевський: Історія України-Руси I. До початку XI. віка. Вид. II. Львів 1904.
М. Грушевський: Історія української літератури I.
В. Гнатюк: Про українську народню словесність. Sammlung Göschen ч. 955. Берлін — Липськ 1927. ст 47—51.
J. a A. Novák: Přehledné dějiny literatury české. Вид. IV. Оломуц 1936—1939.
С. Єфремов: Історія українського письменства. Вид. II.
