й стилем на перший погляд «чужа» народові, — то, з другого боку, не слід забувати, що саме наша словесна творчість найстаршого періоду як своїм вповні самобутнім староукраїнським стилем так і народньою мовою творить великанський міст до XIX. століття, що зєдинює всі перервані літературні традиції, а своїми уснословесними відногами до віків X. — XVIII. ще більше усуцільнює процес української народньої словесної творчости як незмінний, хоч не все замітний, підклад письменського процесу.
Ю. Липа: Призначення України. Львів.
В. Щербаківський: Формація українського народу. Подебради 1937.
М. Возняк: Історія української літератури І. Львів 1920.
М. Грушевський: Ілюстрована історія України. Київ 1918.
М. Грушевський: Історія України-Руси І. До початку XI. віка. Вид. II. Львів 1904.
М. Грушевський: Історія української літератури І.
B. Гнатюк: Про українську народню словесність. Sammlung Góschen ч. 955. Берлін — Липськ 1927. ст 47 — 51.
J. a A. Novák: Přehledné dějiny literatury české. Вид. IV. Оломуц 1936 — 1939.
C. Єфремов: Історія українського письменства. Вид. II.
