ше христіянське благословення дав місцям, де пізніше виросла столиця України, сам Христів апостол Андрей, — через леґенди про умовини в яких хрестилася св. княгиня Ольга в Царгороді, про Володимирові посольства до ріжних земель у справі приняття Христової віри і т. д. — все тут історично доволі непевне. Знаємо лише те, що христіянство могло вже і в передісторичних часах дещо поширитися з Візантії між південно-українськими племенами Тиверців і Уличів на долішнім Дністрі і Дунаю, та що від початків Київської держави в нашій столиці було спершу мало, а далі щораз більше чужинців, а згодом і українців христіян, які за Ігоря вже мали свою церковну орґанізацію і правну охорону держави. Саме офіційне приняття христіянства за Володимира ще з історичного боку докладно не вияснено. Та як би там не було — чи, як каже стара традиція, Володимир приняв христіянство з самої Візантії безпосередньо, чи, як твердять модерні наукові гіпотези, Україна офіційно зхристіянізувалася за посередництвом болгарської церкви й держави, — в кожному разі христіянство принесло на Україну не якусь іншу, а південно-східню, в основі візантійську культуру.
Візантійська культура.
7. Про цю велику культуру, що давала ідейний зміст і стилістичний вираз українському
