Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/91

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

і Нестора став згодом великий український збірник життєписів святих, що в навязанні на ріжні чужі перекладні патерики був названий «Києво-печерський патерик» та в першій своїй редакції завершився вже на початку XIII. в., а пізніше жив своїм інтенсивним літературним життям аж до XVIII. віку та став одною з найпопулярніших українських книг. В літературно-стилістичному огляді цей твір простий, без зайвих реторичних прикрас, — але позначається в ньому, так сказати б, візантійський іконоґрафічний стиль, перенесений на словесно-мистецький ґрунт. Такої чудової збірки житій святих може нам позавидувати неодин культурний нарід.


Володимир Мономах.

32. В початках XII. століття появляється, поруч духовних, перший український світський письменник, князь Володимир Мономах. Він написав «Поученіє дітям» та «Посланіє до князя Олега Святославича», — але оба ці твори збереглися в літописному тексті нерозмежовані та перемішані, так що важко визнатися. В кожному разі ясно, що Мономахове «Поученіє», інакше «Граматиця», є ідейно, літературно й культурно-історично дуже вартісним твором, у якому автор дає себе пізнати як великий христіянський лицар-володар і український патріот. — Ідеал справедливого володаря в цьому творі представлений на тлі життєвого досвіду автора так живо, що