Сторінка:Микола Голубець. Українське мистецтво. Вступ до історії (1918).djvu/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

склепінням. Простір поміж гранами луків і основою бані виповняли трикутні вітрила (паруси), що є многоважним строєвим здобутком візантійського будівництва. Понад раменами хреста, утвореного луками (арками), здіймали ся бані такого-ж виду як і головна (центральна). Вікна в стінах і підбанниках мали подовгасту, згори заокруглену форму. Обрамовання вікон мало форму кількох одна в одну кладених скринь (ніш). Зовнішніх стін зразу не покривано вапном, а їх невеличку окрасу становили виступи (карнізи) і глухі луки та вікна. Кришу кладено безпосередньо на склепіннях, через що зовнішній вигляд храмового накриття мав лагідно-хвилясту форму. Чернигівські храми мали крім того окраси у виді арочок на романський зразок.


Спаський храм в Чернігові. (Вежа добудована).


Розізнати українську будівлю XI — XIII. ст. не важко від пізнійших добудов по особливому способі мурування, по формі цегли і сумішці вживаного тоді цементу.

За виїмкою Кирилівського монастиря в Київі та Чернигівських храмів усі храми дотатарської доби ховають ся серед маси пізнійших добудов, особливо з часів гетьманування Мазепи. Зразком для того, як виглядав українсько-візантійський храм XI – XIII. ст. може послужити храм св. Василя в Овручі (на Волині), відбудований недавно архитектом Шусєвим при задержанню усіх прийомів і форм стародавного будівництва.

Із нецерковвих будівель, того часу, згадаємо останки т. зв. „Золотих воріт“ та фундаменти „Княжого