Сторінка:Микола Голубець. Українське мистецтво. Вступ до історії (1918).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в глуші українських сел і там він майже без перемін доховав ся до наших днів. Так само було з українською піснею, танком, а навіть мовою. Відома напр. річ, що нинішні народні пісні, колядки і щедрівки — це колишні обрядові поганські співи, та що в мові нинішніх Гуцулів зберігли ся слова і звороти нашого прегарного „Слова о полку Ігоревім“.

Найзамітнійшими будівлями України з перед татарської навали є Софійський Собор (1017), Велика Печерська церква (1078), Михайлівський золотоверхий монастир
Нутро Київо-Софійського собору.
(1108) і Кирилівський монастир (1140) в Київі, та Спасо-Преображенський і Борисоглібський храми в Чернигові, як також храм св. Василя в Овручі.

На загал поземий плян кожнього з них уявляє собою подовгастий прямокутник з трьома вівтарними заокругленнями (абсидами) зі сходу (в Київо-Софійському соборі є пять абсид) і притвором із заходу. Цілість храму розділювало чотири (бувало й шість) стовпи на три кораблі (нави). На чотирьох середніх стовпах, получених поміж собою і зі стінами повними луками, підіймала ся головна баня (копула) з підбанником (барабаном) і кулистим (сферичним)