Перейти до вмісту

Сторінка:Микола Дерлиця. Композитор і иньші оповіданя. 1904.pdf/113

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 109 —

— Юрку! чи їхав хто нинька або вчора на Осій? — запитав віт присяжного. Присяжний заперечив.

— А чи говорив хто з єґомостем про ту справу, може єґомость нїчого не знають? — спитав Юрко Ласик радних.

— Ей, люди, як би не знали! Кому-ж перше знати, як не єґомостеви! — рішили радні.

— Служби Божої мабуть уже не буде!

Радні знов дивили ся на сонце. Вони всю гадку мали, що делєґат буде духовна особа і приїде зі Службою Божою.

Недалеко за хатами затуркотїв віз. Радні стали бадьорити ся. За хвильку ізза хат показав ся парокінний візок.

— Комісарь їде! — крикнув Юрко Лисяк.

— Який комісарь? — відворкнув війт.

— Справдї комісарь, в комісарській шапцї! — потверджували радні.

Тим часом окружний шкільний інспектор Бобовський в'їхав на майдан, а порівнявши ся з радними спитав:

— Є тут війт?!

Максим Куртий побіг до візка.

— Ви війт?

— Так, прошу ласки пана комісара!

— Рада громадська є?

— Є, прошу ласки пана комісара!

— Гаразд, будемо брати ся до роботи! — сказав Бобовський і жваво вискочив із візка, взяв свою теку з актами і пішов просто до школи. Війт поспішав за інспектором. Бобовський отворив двері, та побачивши дїтий, нїби завагував ся.