Неначе крізь ті нові вікна орґанїзация стала продирати ся і коренити по селї. Спершу загуторили свояки Павла Апостола, що війт і цїла рада підписали ся, аби Павла Апостола вигонити зі школи, але вони не діждуть ся того. Вість оббігла Окуньцї і вернула ся з тим приростом, що Павла Апостола вже незадовго будуть гонити зі школи, бо для нового вчителя вже вставили нові вікна. Хоч Павло Апостол, бачилось, не дуже тим гриз ся, а про те його свояки заворушили ся. Вони зачали пильно вивідувати ся між людьми про орґанїзацию окунецької школи. Допитали ся того, що їх родича неминуче вигонять, а громада буде платати більші податки, бо на таке підписала ся громадська старшина. В Окуньцях зашуміло. Жіноцтво проклинало і лихословило всїх і вся. Сини зворохобили ся против батьків.
— Добре вам було підписувати ся на більші податки, як ви вже недовго будете жити, але що ми тай наші дїти! — докоряли сини батькам-радним.
Радні божили ся, цїлували сьвятий хрест, що вони на нїщо таке не підписували ся.
— А нові вікна що?! — глумили ся сини батькам-радним.
Радні стали звалювати вину на війта. В громадї витворила ся опозиция. Молоді ґазди злучили ся против старших і заходили ся скидати війта, раду і взяти керму громадських справ у свої руки. В опозициї вів перед Василь Загуменний і він мав зістати війтом. Максим Куртий чекав, чекав, коли справа сама роз'яснить ся, та коли їй не було кінця, він пішов до о. Церковича на пораду.
