Цю сторінку схвалено
— 90 —
мов під такт піснї і волік за собою густу хмару пороху.
Позаду воза майже на розворі обіруч держачись драбини їхала Анна і в міру як хитав ся віз, нїби пританцьовувала. Вона не співала. Їхала в хмарі пороху і до женцїв якось усьміхала ся. По обох боках дороги стояли полукіпки, як величня, в хвилї повних рухів непроглядна армія. То був образ з'ужитої сили й енерґії.
За короткий час хлїбороби позвозили свій добуток у села. Поля зовсїм занїміли. Тілько Дїдурова Гандзя окутана в лахи як мара порола стернї торбою і збирала полишані колоски.
