Сторінка:Микола Залїзняк. Росийська Україна та її відродженє.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Уже після утисків на українську лїтературу в 1863 роцї богато українських письменників з Росиї навязує тїснїйші зносини з українськими дїячами в Галичинї. Вонн беруть участь в галицьких виданях, допомагають Галичанам лїтературною працею і грішми. Сї звязки стають ще живійшими і значнїйшими після виданя указу 1876 року. Року 1873 засновуєть ся у Львові за гроші, зібрані росийськими Українцями, Товариство імени Шевченка, котре згодом було перетворене з Наукове Товариство імени Шевченка і зробило ся тепер справжньою українською академією наук.

Саме підчас найбільших нагінок на українство розпочинаєть ся дїяльність Драгоманова, що після 1876 року мусїв виїхати з Київа, за границю. Драгоманів відограв велику ролю в українському рухови. В особі Драгоманова український рух поступив ще далї на перед; Драгоманів зумів сполучити його з сьвітовим поступовим рухом. Він домагав ся так перебудувати державний устрій, щоб при ньому кожда людина мала забезпечену цїлковиту волю і рівноправність; він обстоював за необмежену свободу слова, друку, науки, товариств, зібрань і союзів. Кожда громада людий, на його думку, повинна сама порядкувати своїми справами. Вільна Україна мала уявляти з себе вільний союз таких спілок з цїлої її території. Люди инших пород на українській землї повинні були мати такі самі права, як і ту-