гуртував коло себе українських письменників та учених. З часом цензура позволила друкувати в ньому оповіданя українською мовою.
Незвичайно глухий і сумний се був час починаючи від половини сїмдесятих років аж допочатку девятьдесятих. Живе українське слово прилюдно можна було почути тільки в українському театрі. В роцї 1881 склалась перша українська театральна трупа. Правда, в той час ще мало було гарних українських драм та комедій, але на українській сценї з самого початку виступали такі велетнї артисти, як Кропивницький, Саксаганський, Карпенко-Карий, Садовський, Заньковецька, Затиркевич. Вони зразу поставили український театр на певний, сталий шлях, а заразом високо піднесли його національне значінє. Правда і українському театрови нелегко було пробивати собі дорогу до громадян. Цензура і ту накладала свою важку лапу. Акторам забороняли виставляти самі тільки українські твори, а примушували ставити з українськими і росийські штуки; в один вечір артисти мусїли грати стільки ж росийських дїй, що і українських. Се хоч і шкодило україдському театрови, та не могло припинити його розвитку. За сих часів культурне житє Українцїв ледви пробиваєть ся. Натомість розвиваєть ся воно в иньшому місцї куди не могла сягнути власть росийських урядників.
