сло його читачів у Галичинї, але навпаки ще зросло; на росийській Українї він теж здобув загальне признанє і широкий круг читачів. В 1909 роцї повстав у Київі новий місячник „Українська Хата“. Зазначимо ще, одно видавництво — Записки „Українського Наукового Товариства“ у Київі, що почали виходити з 1908 року (в сїм роцї вийшло 4 томи).
Тепер від біжучої української преси перейдемо до короткого огляду видавничої дїяльности на росийській Українї за останні три роки. Перед 1906 роком всї українські книжки мусїли друкувати ся такою самою правописею, як і московські книжки. Так вимагав указ 1876 р. Зрозуміла річ як шкідлива для українського письменства була ся заборона вживати єї власної правописи, котра найкраще відповіла би всїм особливостям української мови. Московська правопись, як правопись иньшої, чужої мови зовсїм не могла віддати всїх звуків української мови й надавала українській книжцї чудернацький зовнїшний вигляд. Через се з 1909 року всї українські книжки почали друкувати ся українською правописею, що вживаєть ся і в Галичинї, так званою фонетичною, котра найлїпше надаєть ся до нашої мови і являєть ся зовсїм не трудною до вивченя. Таким
