школи“; під сим меморялом тисячами збирають ся підписи з цїлої України. Подібну петицию складають і громадяни міста Харкова. Нарештї голос в сїй справі забирають і вихованцї учительських семинарий на Українї. Так ученики одної з таких семінарий посилають до комітету мінїстрів заяву про „потреби народньої початкової української школи.“ Далї подібну просьбу з підписами 80 учеників пересилають також до комітету мінїстрів ученики херсонської учительської семінариї. Київське Педаґоґічне Товариство (московське) на своїх зборах теж висловлюєть ся за тим, що народна школа на Українї повинна бути українською. Домаганє навчаня українською мовою виставляють школярі в багатьох народних школах, особливо в так званих рільничих школах та школах садівництва. Там ученики часом навіть підтримують сї свої домаганя страйками й припиняють науку. Загалом український рух досить сильно розвиваєть ся серед шкільної молодїжи. Скрізь по вчительських інститутах та семінарах, по школах рільництва та садівництва повстають ріжні українські гурти, товариства, орґанїзациї. Сї срґанїзациї заводять свої біблїотеки, уладжують в українській мові відчити й віча, дуже дїяльно ширять між своїми товаришами й між селянами українські книжки й
