сьвідомости, з виясненєм своїх завдань, число орґанїзаций зросло; так само зросло й число членів. З другого боку показала ся потреба в непартийних студентських орґанїзациях, призначених головно для працї на унїверситетах, котрі моглиб осьвідомлювати студентство й орґанїзувати його до боротьби за українїзацию унїверситетів, — єднати всїх сьвідомих українських студентів без ріжницї напрямів. Проте повстали майже по всїх школах Росиї, як Київ, Одеса, Харків, в Петербурзї, Москві, Дорпатї, Казани, навіть у Сибірі, в далекому Томську, українські студентські громади. Сї „Громади“ й відограли головну ролю в боротьбі українського студентства за українські катедри на унїверситетах. Належить ся також піднести їх енерґічну дїяльність в справі ширеня українських книжок і видань.
Рік 1906 принїс і українському громадянству можливість єднати ся лєґально в ріжні товариства для культурно-просьвітної працї на користь українського народа. Перед 1906 роком, як ми вже згадували, була тільки одна така орґанїзация — „Петербурське добродїйне товариство“, але його дїяльність обмежували ся тільки на видавництвах книжок. З кінця 1905 р., коли в Росиї змінили ся на краще умови громадського житя, Українцї взяли ся до закладаня просьвітних товариств. В сїй справі вони мали такий гарний
