взагалї від усїх, хто сам не працює на землї, всю землю й передати її в користанє селян; так само відібрати від капіталїстів фабрики та всякі инші підприємства й передати в користанє робітників. І коли в Думі обговорювало ся питанє про землю, українські посли, особливо селяни виступили отверто з домаганєм, щоб на Українї всї землї відібрати від панів.
Та дбаючи про те, щоб здобути для селян землю, українські посли не забували й инших справ. Саме в той час мінїстерство подало до Думи свій законопроєкт про народню осьвіту. Громада розглянувши й обміркувавши сей проєкт, побачила, що він не такий як треба; одначе, щоб не проволїкати справи, вона постановила поки що додати до його деякі поправки і так: про мову, щоб по школах дїтий учено їх рідною мовою, та щоб мінїстерство внутрішних справ, або ж по просту кажучи полїция, не мала права втручати ся до просьвітних справ. А щоб було кому учити дїтий українською мовою, то Громада домагала ся: 1) щоб сейчас заведено курси Української мови, лїтератури та істориї для вчителїв; 2) щоб почали викладати українську мову по вчительських семінариях на Українї; 3) щоб в унїверситетах: київському, харківському і одеському заведено катедри української мови, істориї і лїтератури. Щоб перевести в житє свої
