буде остаточно також з'ображенєм всесьвітної історії, лишень доведеним до певної степени абстрактности.
Роблячи таку поправку в термінольоґії Конта — доходимо до важних результатів. Фільософія і соціольоґія стають кожда на власній землї, не можуть уже більше мішати ся, одна другої не стане усувати на бік: таким чином звільняють ся історики від закиду, що не займають ся відкриванєм законів тому, що вони звільняють ся від самої такої задачі, а соціольоґія перестає бути предметом експеріментів, які стремлять до того, аби перемінити її в науку описуючу. Се перше. По друге — вкладаючи завданє відкриваня законів історичного процеса на психольоґію і соціольоґію ми не потребуємо вже ще якихсь там спеціяльних історичних законів, побіч загальних психольоґічних та соціольоґічних, що з фільософії усуває безлїч непорозумінь. По третє — ми осягнули деякі дані до означеня понятя фільософії історії, як абстрактно феноменольоґічного представленя перемін у житю людства. Своїм абстрактним характером ріжнить ся вона від історичної науки в тїснїйшім значіню, яка повинна їй дати богато оброблений та достаточно узагальнений матеріял; своїм феноменольоґічним
