Злучене во̂йско московске узялося до облоги Гуляницкого. Зъ 21. цвѣтня до 29. червня тяглася облога; величезне во̂йско, по̂дъ рукою Трубецкого, добувало чотыри тысячѣ Нѣженцѣвъ та Черниго̂вцѣвъ и не до̂стало ихъ. Замокъ навкруги оточавъ глибокій ро̂въ и высокій валъ. Ко̂лька днѣвъ не вгаваючи гримали гарматы, лѣтали гранаты въ мѣсто, во̂йскови̂ рыли по̂дкопы; 28. цвѣтня, якъ стало свѣтати, усе во̂йско, по молебнѣ, сыпнуло на приступъ. Та даремно: не запалили замку гранаты, не вдѣяли нѣчого по̂дкопы; Москалѣ снялись були на муры, та, до̂ставши добру во̂дсѣчь, вернулися съ приступу, и козаки зъ высокого валу такъ влучно во̂дповѣдали Москалямъ ядрами та картечами, що наробили имъ и геть-то бо̂льше шкоды, якъ сами̂ до̂знали. Московски̂ стрѣльцѣ та гарматы то̂лько дурно теряли „ґасударєво зєлье“, якъ узывали вони порохъ. Трубецкій задумавъ иншимъ робомъ воюватися: во̂нъ хотѣвъ засыпати ро̂въ кругъ замку, але козаки частою стрѣльбою перерывали роботу, робили смѣливо вылазки, спускалися въ ро̂въ й во̂дносили землю, накидану туды Москалями, на сво̂й валъ: такимъ робомъ ро̂въ зо̂стався такій глибокій, якъ и перше, а валъ высша́въ и ядра козацки̂ ще й лѣпше влучали ворого̂въ. Такъ минуло ко̂лька тыжнѣвъ. Коли облога надокучила, Трубецкій вырядивъ Ромодановского й Скуратова до Борзны. Василя Золотаренка, Богдана Хмельницкого шурина, що старшинувавъ у козако̂въ борзеньскихъ, побито; Борзну взято й спалено; багато жителѣвъ выстинано; жѣнокъ и дѣтей козацкихъ, занявши въ полонъ, приведено до Конотопу й выряжено въ Московщину. Дня 21. мая по̂сля потайного листу щирого прихильника московского, протопопа Хвилимоненка, Ромодановскій, Куракинъ и козаки, по̂дъ рукою Безпалого, рушили до Нѣжена. Нѣженцѣ зробили вылазку; Москалѣ прогонили ихъ до мѣста, але по то̂мъ боцѣ стояло велике во̂йско зъ Сербо̂въ, Поляко̂въ, Татаръ; Москалѣ по̂шли на нихъ, вчинилась баталія, Татаре во̂дсунулися; у полонъ до̂стався Скоробогатенко, наказный гетьманъ козацкій. А проте князь побоявся гонити Татаръ, гадаючи, що вони нарочито ваблять єго за собою, що бъ навести на велике во̂йско, й вернувся до Трубецкого на облогу.
Не вѣдаючи, де Выговскій и що зъ нимъ дѣється, Трубецкій, 4. червня, наваживсь ще разъ спинити розливъ
