комісарямъ у Гадячѣ, и лишилися не зовсѣмъ умовлени̂. Вымагано конечного знесеня уніи по всѣй Речи-Посполито̂й, поки мова народу украиньско-руского сягає in genere et in specie: усѣ церкви, монастырѣ и всѣ институціи, що по̂дъ церковнымъ регіментомъ, се бъ то школы, шпиталѣ и всѣ маєтности, скоро вони належали коли небудь до православнои церкви и загарбани̂ унітами або єзуитами, мають бути вернени̂; до того католикамъ або унітамъ не давати права, знявши суперечку про ихъ належно̂сть, держати ихъ до присуду въ своихъ рукахъ. На се годилося настановити комісію съ посло̂въ трёхъ зъєднаныхъ краѣвъ, Польщи, Литвы и Украины, а великій инстигаторъ Руского князѣвства во̂дбере усе, чого вымагають, и во̂ддасть православно̂й церквѣ; пото̂мъ мусить бути скликаный соймъ у Брацлавѣ, и на нему подано буде росповѣдь про сю справу. Уніты и єзуиты, скоро почнуть змагатися або позывати православныхъ за образу святыхъ тайнъ, якъ воно водилося перше й було звычайною причѣпкою до православныхъ, вже за саму уперто̂сть та позыванє мусять по̂дпадати инфаміи (неславѣ) и карѣ. Такъ само за схованє чого бъ не було, що мусить бути вернене православно̂й церквѣ, инстигаторъ Великого князѣвства Руского мавъ право позывати виноватцѣвъ й вымагати имъ кары, за порушенє правъ особистыхъ и по маєтности, належачихъ народу, що вызнає грецку вѣру, кары, вызначенои загально за противленє соймовымъ и трибунальскимъ постановамъ (ratione bonorum et personarum et omnium injuriarum, ludzi religii greckiej nie unickiej pro poena contra convulsores decretorum tam comitialium jako tribunalitiorum sancita). Козацтво завзято ясувало, що воно наважилося нѣкому не поступатись тымъ, що вважає за церковне майно на Украинѣ-Руси и Литві; унітамъ не годилося дозволяти, що бъ були за архиєпископо̂въ, єпископо̂въ, архимандрито̂въ, игумено̂въ та попо̂въ; єзуитамъ не дозволяти, що бъ пробували у Великому князѣвствѣ Рускому. Козаки прохали розширити Велике князѣвство Руске й прилучити до єго воєводства Волыньске, Подо̂льске и Руске. Усѣ староства и руски̂ краѣ мусили прилучитися до воєводствъ и каштеляньствъ рускихъ; а тымъ, що за воєводъ та каштеляно̂въ могли бути то̂лько люде грецкои вѣры, у католико̂въ одо̂ймалося право на коронни̂ маєтности въ серединѣ Руского князѣвства. Що бъ нагородити за втраты пано̂въ католицкои
