козако̂въ, а пото̂мъ, коли вже вони оговтаються зъ нами, урядники Речи-Посполитои все можуть переробити на старый ладъ. Що жь таке скасованє уніи? Не вже жь вы гадаєте, що козаки велики̂ богословы чи апостолы? Намъ теперь треба пристати, для ока, на скасованє уніи, що бъ ихъ тымъ принадити; а пото̂мъ оголосимо свободу грецкого вызнаня вѣры, во̂ддамо благочестивымъ церкви и маєтки, загарбани̂ унітами, се ихъ заспокоить; пото̂мъ мы спорудимо законъ, що всяке може вѣрувати якъ єму завгодно: отъ и унія лишиться цѣла. Автономія Украины-Руси, якъ во̂друбного князѣвства, тежь пробуде не довго: козаки, що теперь гадають про се, вымруть, а ихъ наслѣдники вже не такъ горяче будуть се обстоювати, и потроху-потроху все стане такъ, якъ и першь було“.
Змаганя вщухли по̂сля запевненя людины, що сама клопоталася про умову, й сама теперь подає надѣю колись єѣ зламати. Де-що змѣнили въ справѣ скасованя уніи, во̂дкинули прилученє воєводствъ до великого князѣвства Руского, й по̂слали до Выговского. Мы не знаємо, яки̂ пороблено змѣны въ справѣ уніи; певне, вони чѣпали то̂лько подробицѣ, бо артикулъ про скасованє уніи лишився въ пактахъ. Король самъ написавъ вельми ласкавый листъ до гетьмана. Той згодився, й 6. мая вырядивъ до короля свого гонця, наказавши єму ѣхати швидше въ день и въ ночи. Гетьманъ прохавъ, яко мога, хутчѣйше ствердити умову й прислати посло̂въ назадъ за для спокою краю.
Обыдвѣ палаты ствердили умову, маючи певно̂сть, що то робиться на принаду народу украиньско-руского: репрезентанты Речи-Посполитои розважали себе тымъ, що колись єѣ можна буде зламати.
Ствердивши умову на соймѣ, вызначено день на торжественну присягу. Вона во̂дбулася 22. мая. Въ сенаторско̂й палатѣ, середъ усѣхъ духовныхъ и свѣтскихъ члено̂въ сенату и всѣхъ посло̂въ Речи-Посполитои, постановлено вельми красный тронъ. Зо̂бралися члены; одинайцятои годины вранцѣ прибувъ король и сѣвъ на тронѣ. Тодѣ покликано посло̂въ Великого князѣвства Руского. Вони уступили съ церемонією й стали лавою. Канцлєръ
